Не бувається ближче, ніж тіло до тіла

Цей вірш, як замовляння, я повторюю від літа. Бездоганний ритм, місцями синкопований, але й не надто складний – як у найкращих сучасних варіаціях джазової класики. (Пані Оксана має досконалий музичний слух, як сказав був один мудрий чоловік.) Кожне слово на місці, жодне не ріже вухо, їй тут не потрібно вражати нас фонетикою, тут є інша, значно потужніша зброя – сам сенс, ідея, що " ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, у нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким". А слова, навпаки, заколисують ніжним звуконаслідуванням, мелодійними перетіканнями, бездоганною римою.

Їхні імена забуті все ще понад нами світять

Основною емоцієїю цього альбому для мене був ясно-прозорий сум. Сум, у якому немає безнадії, впливає на мене позитивніше, аніж найгучніша радість. Мені, старій цинічці, важко, неможливо повірити, що «все добре». Але те, що попри болючі, гіркі, страшні навіть речі варто йти далі, боротись або просто «своє робить» – це якраз для мене нагадування, завжди актуальне.

Чатир-Даг, листопад 2008

Нікітський ботанічний, листопад - 2008