АртПоле: творення світу у Воробіївці
«Не ті вже Шешори... Та й не Шешори вже,» – доводилось мені чути раз-по-раз. Але намагання з’ясувати, що не влаштовує нитиків у цьогорічному фестивалі у Воробіївці зводились до того, що раніше й трава була зеленішою, й дівчата красивішими.
Тут текст - якщо хто теж не може довчути всіх поетичних тонкощів цієї чудесної пісні:) Далі напишу, як мені від неї (і альбому загалом) класно:). Зокрема, значно простіше дивитись хоч на висілкове спортивнокостюмне жлобство із пляшками в зубах, хоч на центральностоличний варіант "спідниця до попи, губи на півобличчя, цигарка - файна дівка". Всьо одразу ясно, співчуття й милосердя переповнюють серце:)